Кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв’язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (пункт 10 частина 1 статті 3 Кримінального процесуального кодексу (КПК) України ).
Розумний строк
На перший погляд, чинним законодавством все чітко врегульовано: і строки проведення досудового розслідування, і давність притягнення до кримінальної відповідальності, а із набранням чинності змін, передбачених Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших
законодавчих актів» (Закон № 2147-VIII), які вступили в силу із 15 березня 2018 року регулювання стало ще більш жорстоким та визначеним (але все, як завжди: здебільшого на папері, та й в повній мірі ще не відчули «на своїй шкурі» всі нововведення). Однак мова піде не про це.
Статтею 42 КПК України визначені права й обов'язки підозрюваного, обвинуваченого, їх перелічувати не будемо. Але кримінальне провадження обов'язково має бути завершено як найшвидше, адже від цього залежить доля осіб, витрачені кошти (як стороною обвинувачення так і стороною захисту) й згаяний час, якого не повернути.
КПК України обмежує строки проведення досудового розслідування. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов’язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред’являється особі. Особа має право на розгляд обвинувачення проти неї в суді в найкоротший строк або на його припинення шляхом закриття провадження (частина 1 статті 283 КПК України).
Змістом досудового розслідування є діяльність слідчого, спрямована на збирання, дослідження, оцінку, перевірку і використання доказів, попередження, запобігання та розкриття злочинів, встановлення об'єктивної істини, забезпечення правильного застосування закону, охорону прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб.
Збирання доказів
Слідчий має статус службової особи, яка займає відповідальне становище в системі правоохоронних органів і наділена спеціальними, лише їй притаманними повноваженнями в кримінальному провадженні. Отже, саме слідчому належить прерогатива повного й всебічного аналізу ситуації, при проведенні досудового розслідування.
Основним засобам збирання доказів, а отже - основним засобом всебічного, повного та неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, досягнення його завдань, є проведення слідчих дій.
В свою чергу, доказуванню у кримінальному провадженні згідно із ч. 1 ст. 91 КПК України підлягають, зокрема, подія кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення. Процесуальними джерелами доказів відповідно до ч. 2 ст. 84 КПК України є показання, речові докази, документи та висновки експертів.
Візьмемо та й ідеалізуємо, що слідчий реально працює (практика показує, що це здебільшого економічні злочини), збирає докази, аналізує їх і т.д. Й визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурор або слідчий за його дорученням зобов’язаний повідомити підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування; підозрюваному вручається відповідне повідомлення і починається ознайомлення стороною захисту із матеріалами кримінального провадження в порядку статті 290 КПК України.
Але, незважаючи на вручення повідомлення про завершення досудового розслідування, робота адвокатів (вже тепер обвинуваченого) не завершується - продовжують збиратись докази невинуватості клієнта. І тут отримується однознайчний доказ (або докази), що підтверджують відсутність чи то події кримінального правопорушення взагалі чи то встановлюється відсутність в діянні клієнта складу кримінального правопорушення. Відповідно, нікому не хочеться йти до суду та там доводити свою невинуватість, а хотілось би закрити справу як найшвидше.
Запізніле клопотання ?
В зв'язку отриманням, як на думку сторони захисту, однозначних переконливих доказів, подається відповідне клопотання на ім'я прокурора (адже у відповідності до статті 283 КПК України це вже тепер проблема виключно прокурора, слідчий же, здебільшого, виконує функцію лише «ознайомлювача») подається відповідне клопотання із вимогою долучити до матеріалів кримінальної справи отриманого доказу, повно його дослідити та закрити кримінальне провадження (підставу не оговорюємо).
Але, на таке клопотання, прокурор, в переважній своїй практиці, виносить навіть не постанову, а лист (за своїм змістом в порядку Закону України «Про звернення громадян»), із змістом: «вибачте, але досудове розслідування завершено, й розгляд клопотань обвинуваченого, в тому числі на підставі статті 220 КПК України, вже не відбувається і закрити провадження не можемо…».
Чи так це, чи є підстави у прокурора все ж розглянути клопотання сторони захисту щодо закриття кримінального провадження на стадії статті 290 КПК України?
Поставивши це питання у адвокатській спільноті, однозначної позиції не отримав, проте вважаю, що нижчевикладене дає повністю правові підстави розглянути клопотання сторони захисту в порядку статті 220 КПК України, а відтак й закрити кримінальне провадження на стадії відкриття матеріалів.
Так, згідно частини 1 статті 219 КПК України, строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.
Отже, досудове розслідування завершується саме в момент вручення підозрюваному обвинувального акта та передачі його до суду, з моменту якого особа набуває статусу обвинуваченого в розумінні частини 2 статті 42 КПК України.
Зважаючи на це, при відсутності обвинувального акту, прокурор має можливість та обов’язок розглядати клопотання сторони захисту в порядку саме статті 220 КПК України із винесенням саме процесуального рішення.
До того ж, обвинувальний акт і тим є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування (частина 4 статті 110 КПК України).
Вручивши повідомлення про завершення досудового розслідування, не означає що воно закінчене.
Прокурор повинен пам'ятати, що саме в його руках доля обвинуваченого.
Відповідно до частини 2 статті 9 КПК України, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов’язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом’якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
В поєднанні із статтею 283 КПК України, оскільки обвинувального акту ще немає, прокурор може, в тому числі, закрити провадження у випадках передбачених частини 1 статті 284 КПК України. Навіть для прикладу, процесуальний керівник не закриє провадження, навіть вже на стадії відкриття матеріалів провадження, при обставинах, зазначених в пунктах 4-10 частини 1 статті 284 КПК України.
При отриманні (або відсутності взагалі будь-якої реакції) листа щодо неможливості розгляду клопотання сторони захисту, а й відтак неможливості закрити провадження, варто оскаржувати відповідну бездіяльність прокурора (позитивна практика тому хоч незначна, але вже є, отже потрібно доносити інформацію і «вкладати» її слідчому судді щодо вищеописаної можливості, тим паче зараз визнається презумпція верховенства права) в порядку пункту 1 частини 1 статті 303 КПК України.
Автор: Євген Яценко, адвокат OSTIN Law Firm
Джерело: Юридична практика, http://pravo.ua/article.php?id=100118077