В даний час важко уявити життя українських громадян та ведення бізнесу лише в рамках України. Велика частина всього, що оточує нас, виробляється далеко за межами нашої країни і імпортується  або в вигляді сировини, або у вигляді готової продукції, багато підприємств та робочих місць були створені іноземними інвесторами, які приїхали в Україну. Ідуть і зворотні процеси - наші підприємці експортують продукцію за кордон, роблять інвестиції в економіку інших країн.

Позиція України

Що стосується інвестицій за кордон, то наша держава практично з самого початку своєї нової історії намагалася обмежити ці процеси. В першу чергу мова йде про обмеження та індивідуальні ліцензії Національного банку України (НБУ), встановлені Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" від 19 лютого 1993 року. Під інвестуванням, що вимагає отримання індивідуальної ліцензії НБУ, розуміється створення іноземної компанії, придбання корпоративних прав, акцій та цінних паперів іноземної компанії, а також придбання нерухомості за кордоном незалежно від суми інвестиції.

Індивідуальне ліцензування на інвестування до недавнього часу було дуже складним. Необхідно було зібрати величезний пакет документів і 25 робочих днів чекати рішення регулятора. Ліцензія видається для кожної конкретної операції та на певний термін. В заявці треба точно вказати суму майбутньої інвестиції, а якщо в процесі щось зміниться, слід було отримати нову ліцензію. Були й інші складності, про яких не хочеться писати в цій статті .

Шляхи вирішення

Наші співгромадяни викручувалися як могли - не зупинити міжнародну експансію за будь-яких обмежень. Хтось здійснив інвестиції безпосередньо без ліцензії, піддаючи себе ризику накладання штрафу на суму, рівну інвестиції. Хтось просив іноземних колег подарувати компанію або нерухомість замість покупки, оскільки в такому випадку надавалося звільнення від необхідності отримання ліцензії в силу вищезгаданого Декрета, але тут виник ризик не визнання такої угоди. А хтось використовував послуги іноземних номінальних акціонерів, ризикуючи постраждати від недобросовісних дій з боку таких номінальних власників. Але при правильному структуруванні та дотриманні звичайного рівня конфіденційності вищеописані ризики звичайно не наступали, і тільки в особливих випадках у інвесторів з'явилися проблеми.

Реакція НБУ

Необхідно віддати належне Національному банку: незважаючи на складну економічну ситуацію, він вирішив навести порядок у питанні інвестування за кордон і пішов на деякі поступки громадянам. Так, 15 червня 2017 року НБУ затвердив Положення про функціонування автоматизованої інформаційної системи Національного банку України «Реєстр індивідуальних ліцензій на здійснення фізичними особами валютних операцій», а протягом 2017 року сім раз вніс зміни в Інструкцію про порядок видачі індивідуальних ліцензій на здійснення інвестицій за кордон, яка вводила наступні послаблення:

- можливість для фізичної особи отримати електронну ліцензію через свій сервісний банк, якщо сума інвестиції не перевищує 50 тис. долл. США в рік, надавши банку лише заяву, підтвердження легальності походження коштів та копії документів про об'єкт інвестицій (по суті, договір та / або рахунок-фактуру);

- від необхідності ліцензування було звільнено інвестиції, розрахунки за які український громадянин проводить зі свого рахунку, відкритого за кордоном;

- українським банкам, що мають генеральну валютну ліцензію, дозволили викупити єврооблігації власної емісії, а також інвестувати в боргові цінними паперами міжнародних фінансових організацій, США, Японії, Німеччини, Великої Британії, Франції, Італії та Канади;

- істотно скорочено перелік документів для отримання ліцензій на інвестиції, що перевищують 50 тис. долл. США, а з тих документів, що залишилися, найбільш серйозними є економічне обгрунтування доцільності інвестицій, підтвердження легальності коштів та ринкова оцінка інвестицій, у разі перевищення суми оплати номінальної вартості об'єкта інвестицій.

Є ще одна позитивна сторона вищеописаної лібералізації - мова йде про декларацію та податки. У кожної людини, яка отримала ліцензію та здійснила інвестицію, виникає необхідність подати у податкові органи інформацію про свій іноземний дохід, отриманий від інвестиції (пункт 168.2.1 частини 168.2 статті 168 Податкового кодексу України). До таких доходів відносяться доходи отриманим у вигляді дивідендів по акціям, корпоративним правам або інвестиційним сертифікатам, застосовується 9-процентна ставка податку на доходи фізичних осіб, а для всіх інших видів доходів (у тому числі доход від продажу нерухомості) - загальна ставка податку в розмірі 18 % (пункт 170.11.1 частини 170.11 статті 170 Податкового кодексу України). Так, ставка вище, ніж 5-відсотковий податок на дивіденди, отримані в Україні, і на дохід від продажу нерухомості, але все має свою ціну. Більше того, якщо з країною - джерелом отримання доходу, Україна має діючу угоду про уникнення подвійного оподаткування, є можливість зменшити суму українського податку на суму податку, сплаченого в іншій країні.

Висновки

Безумовно, не можна стверджувати, що зараз всі інвестиції за кордон українськими громадянами здійснюються з одержанням індивідуальних ліцензій, але «лід тронувся». Ми, наприклад, у своїх консультаціях по становленню компаній за кордоном завжди рекомендуємо клієнтам отримати електронну ліцензію. Встановленого регулятором порога в 50 тис. долл. США вистачає для цього. За інформацією НБУ, за станом на кінець першого кварталу 2018 року випущено 692 електронних ліцензій громадянам на інвестиції за кордон. Законодавець підтримав курс Національного банку, і 21 червня 2018 року Верховна Рада України прийняла закон «Про валюту», який замінив Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю».

Автор: Євгеній Порада, керуючий партнер OSTIN Law Firm

Джерело: Юридична практика, http://pravo.ua/article.php?id=100117501