Україна є правовою державою і кожен громадянин, особи, які на законних підставах перебувають на її території, підлягають захисту Державою.
Усі люди мають той чи інший обсяг правосуб’єктності, кожен день і кожну хвилину здійснюється неймовірна кількість процесів, угод, переговорів. Однак, не завжди складається все найкращим чином. Для вирішення можливих суперечок у межах правового поля однією з найважливіших конституційних гарантій забезпечення та захисту прав і свобод особистості закріплено прав на судовий захист.
Стаття 55 Конституції України встановлює, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження рішень в суді, дій або бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Права неучасника
Однак, як бути, якщо констатовані права і свободи порушені самим судом?
Юристам чудово відомий принцип забезпечення права на апеляційне та касаційне оскарження рішень.
Надалі, піде мова про реальні гарантії для особи, права якої порушені, на оскарження та його реальне забезпечення чинним процесуальним законодавством в розрізі господарського процесу. Виникає питання, чи можливо захистити право на касаційне оскарження особи, яка не брала участі у справі раніше?
Кожна особа має право звернутись до суду, якщо її права або свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їхньої реалізації чи мають місце інші утиски прав і свобод. Зазначена норма зобов’язує суди приймати заяви до розгляду, навіть у випадку відсутності спеціального положення в законі про судовий захист (пункту 2 рішення Конституційного Суду Кураїни 25 грудня 1997 по справі № 9-зп).
Однак, як бути, якщо особа раніше не була залучена до процесу судами першої та апеляційної інстанції, а також, не були порушені права та інтереси, проте це відбулось лише з прийняттям судового рішення в суді касаційної інстанції, а про такого ймовірного учасника ніхто не повідомляв?
Європейський суд з прав людини, в своїй практиці відмічає, що право на розгляд справи означає право особи звернутись до суду і право на те, що її справа буде все ж таки розглянута та вирішена судом. При цьому, особі повинна бути надана можливість реалізувати вказані права без будь-яких перешкод або ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя.
Але не все так погано. Україна намагається дати якомога більше можливостей захистити права в індивідуальних ситуаціях, які можуть виникнути з учасниками судового процесу та для тих, хто вступив у цей процес у тому чи в іншому процесуальному статусі.
На мій погляд, передбачений Законодавцем порядок забезпечення доступу захисту права на касаційне оскарження рішень судів нижчих інстанцій особою, яка раніше не приймала участі в процесі, не зовсім є ефективним.
Стаття 305 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) регулює порядок розгляду касаційних скарг, які надійшли до суду касаційної інстанції після закінчення розгляду касаційної скарги іншої особи.
Так, відповідно до частини 1, вищезгаданої статті, якщо касаційна скарга надійшла до суду касаційної інстанції після закінчення касаційного розгляду справи та особа, ким її було подано, не була присутня під час розгляду справи, суд касаційної інстанції розглядає справу за правилами розділу, який регулює порядок касаційного розгляду.
У разі ж відкриття касаційного провадження по такій касаційній скарзі, суд може зупинити дію раніше прийнятого ним постанови та судових рішень, які оскаржуються.
Окрім того, відповідно до частини 3 статті 305 ГПК України, за результатами розгляду касаційної скарги, суд приймає постанову згідно статті 315 Кодексу. При цьому, за наявності підстав, може бути скасовано раніше прийняте судове рішення суду касаційної інстанції.
Таким чином, дана норма регулює можливість звернення до суду касаційної інстанції після розгляду ним касаційної скарги.
Більше того, суд касаційної інстанції уповноважений зупинити дію прийнятого ним судового рішення, ба більш, навіть скасувати.
Апеляційний бар'єр
У свою чергу, необхідно враховувати норму статті 287 Кодексу, згідно з якою, учасники справи, а також особи, які не приймали участі у справі, мають право подати касаційну скаргу, якщо суд вирішив питання щодо їх прав, інтересів та/або обов’язків. При цьому необхідно враховувати, що частина 4 даної статті, передбачає, що особи, які не приймали участі у справі, при умові, що суд вирішив питання стосовно їх прав, інтересів та/або обов'язків, мають право подати касаційну скаргу на судове рішення лише після його перегляду в апеляційному порядку по його ж апеляційній скарзі.
Саме в цьому і проблема. Чому лише після перегляду в апеляційному порядку? Якщо так, тоді чому не при новому розгляді? Єдина зрозуміла річ, це те, що схожа ситуація не буде вважатись нововиявленими обставинами (хоча, все-таки, щось нове тут є) і в кожному випадку потрібно виходити з обставин справи. І чому звертатись до суду апеляційної інстанції, якщо по суті, остаточне рішення прийнято в касаційному суді і порушення права виявилось лише на цій стадії? Але маємо те, що маємо.
У свою чергу, положення статті 272 ГПК України встановлює порядок розгляду апеляційної скарги, яка надійшла до суду апеляційної інстанції після апеляційного розгляду справи.
У випадку, якщо апеляційна скарга, яка надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, і особа, ким подано скаргу, не була присутня на апеляційному розгляді справи, тоді суд розглядає справу за правилами розділу, який врегульовує порядок апеляційного розгляду. Але що оскаржувати?
Рішення цьому є. Так, частиною 3 статті 277 ГПК України передбачено, що порушення норм процесуального права є обов’язковою підставою для скасування судового рішення першої інстанції та винесення нового рішення, якщо суд прийняв рішення про права, інтереси осіб, які раніше не були учасниками судового процесу. Водночас, згідно із частиною 4 статті 277 ГПК України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні не лише резолютивної частини рішення, але й мотивувальної, на що варто звернути увагу.
Суд має право
Проаналізувавши вищесказане, можна зробити висновок, що:
- Особа, яка не приймала участі у справі, але судове рішення (постанова касації) прийнято у відношенні її прав/обов'язків/інтересів, має право звернутись до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою.
- Перед зверненням в касацію необхідно звернутись до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою.
Власне, я вважаю, що ця ланка, у вигляді перегляду рішення в апеляційному порядку, лише для того, щоб вас прийняли з касаційною скаргою – є зайвим і таким, що лише затягує розгляд і захист прав особи, які були порушені по причині того, що не бралась участь в судовому процесі раніше.
Важливо пам’ятати, що після викладення ГПК України в новій редакції, Суд касаційної інстанції вправі прийняти на розгляд касаційну скаргу і при цьому зупинити виконання своєї ж постанови, а в наслідку й зовсім його скасувати.
Тут, однозначно, плюс Законодавцю.
Продовжуємо створювати судову практику!
Автор: Євген Яценко, адвокат OSTIN Law Firm
Джерело: газета "Юридична практика"